1 + 6 =
Решите эту простую математическую задачу и введите результат. Например, для 1+3, введите 4.
8 + 0 =
Решите эту простую математическую задачу и введите результат. Например, для 1+3, введите 4.

Закон о тур-деятельности

                                       Проект Закону України
"Про внесення змін та доповнень до Закону
України «Про туризм»
(нова редакція


Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі вживаються такі терміни:
туризм - тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних,
професійно-ділових або інших цілях без зайняття оплачуваною діяльністю;
турист (відвідувач) - особа, яка здійснює подорож по Україні або в іншу країну з різною, не забороненою
законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої
оплачуваної діяльності та з зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін;
туристична діяльність - діяльність з надання різноманітних послуг, реалізації товарів для задоволення
потреб відвідувачів відповідно до вимог цього Закону та інших актів законодавства України;
екскурсійна діяльність - діяльність по організації подорожей, що не перевищують 24 годин, у супроводі
фахівця-екскурсовода за заздалегідь складеними маршрутами з метою ознайомлення з пам'ятками історії,
культури, природи, музеями, з визначними місцями тощо;
туристичні ресурси - сукупність природно-кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних,
соціально-побутових та інших ресурсів відповідної території, які задовольняють різноманітні потреби
туриста (відвідувача);
суб'єкти туристичної діяльності - суб'єкти господарювання, фізичні особи, що зареєстровані у
встановленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію або дозвіл на здійснення
діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг та внесені до Державного реєстру суб'єктів
туристичної діяльності;
туристична індустрія - сукупність різних суб'єктів господарювання (готелі, туристичні комплекси,
кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які
забезпечують надання послуг, виробництво і реалізацію товарів для задоволення потреб туристів
(відвідувачів);
туристичні послуги - послуги щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного
обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо, спрямовані на
задоволення потреб туристів (відвідувачів);
туристичне споживання - це сукупність товарів та послуг, що споживаються туристом (відвідувачем)
протягом його подорожі (поїздки) та перебування у місці відвідання і дорівнює сукупності туристичних
витрат;
ваучер - документ, що підтверджує оплату послуг чи її гарантію і є підставою для отримання туристом
(відвідувачем) або групою туристів (відвідувачів) туристичних послуг;
тур - подорож (поїздка) за визначеним маршрутом у конкретні терміни, забезпечена комплексом
туристичних послуг (бронювання, розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо);
супроводжуючий групи - особа, що є представником суб'єкта туристичної діяльності або виступає від
його імені, супроводжує туристів (відвідувачів), забезпечує виконання умов договору про надання
туристичних послуг, володіє фаховими знаннями про країну (місцевість) перебування і, як правило, -
мовою країни перебування або загальнозрозумілою там мовою;
гід (екскурсовод) - фізична особа, яка володіє фаховою інформацією про країну (місцевість) перебування,
визначні місця, об'єкти показу, а також мовою цієї країни чи мовою іноземних туристів (відвідувачів),
яких приймають, або загальнозрозумілою для них мовою, надає екскурсійно-інформаційні, організаційні
послуги та кваліфіковану допомогу учасникам туру в межах договору про надання туристичних послуг та
здійснює свої функції лише на підставі дозволу; сертифікат відповідності - документ, що підтверджує
якість туристичних послуг та їх відповідність конкретному стандарту чи іншому нормативному
документу;
туроператор - суб'єкт господарювання - юридична особа за законодавством України, яка безпосередньо
та регулярно здійснює діяльність щодо організації, формування, реалізації та надання туристичних послуг,
а також посередницьку діяльність з надання характерних та супутніх послуг і реалізації товарів; турагент -
суб'єкт господарювання - юридична або фізична особа за законодавством України, яка здійснює
реалізацію туристичних послуг туроператора та посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та
супутніх послуг і реалізації товарів;
місце реалізації послуг - територія адміністративно-територіальної одиниці, на якій відповідно до діючого
законодавства зареєстровано суб'єкт господарювання або місцезнаходження фізичної особи в
туристичній галузі; місце надання послуги - місцевість (адміністративно-територіальна одиниця) на
території якої здійснюється безпосереднє обслуговування туристів (відвідувачів) або туристичне
споживання послуг;
супутні туристичні послуги та товари - надання послуг та реалізація товарів, призначених для
задоволення потреб споживачів, в т.ч. туристів (відвідувачів), виробництво яких незначно скоротиться
при відсутності відвідувачів. характерні туристичні послуги та товари - надання послуг та реалізація
товарів, призначених на задоволення потреб туристів (відвідувачів), виробництво них яких суттєво
скоротиться при відсутності відвідувачів, оскільки зумовлено наявність туристичного споживання.
Стаття 2. Законодавство України про туризм
Законодавство України про туризм складається з Конституції України, цього Закону, інших актів законодавства
України, що видаються відповідно до них, міжнародних договорів і угод, в яких бере участь Україна.
Стаття 3. Туристична атрибутика.
Держава має туристичну атрибутику, що належить до державної та комунальної власності. Перелік, художній
зміст та порядок використання державної туристичної атрибутики визначається та затверджується
центральним органом виконавчої влади в галузі туризму, а для місцевої туристичної атрибутики-місцевими
органами виконавчої влади в галузі туризму за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі
туризму.Використання державної туристичної атрибутики підприємствами, організаціями та установами без
відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, а місцевої - місцевого органу виконавчої влади в
галузі туризму забороняється і тягне за собою відповідальність в установленому законодавством порядку.
Розділ II. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ
ТУРИЗМУ

Стаття 4. Державна політика в галузі туризму
1. Держава проголошує туризм однією з пріоритетних галузей економіки. Туристична діяльність
спрямовується, насамперед, на створення конкурентноспроможних на світовому ринку національних
туристичних послуг на основі ефективного використання природної, історичної, соціальної і культурної
спадщини та економічного потенціалу країни.
2. Основними напрямами державної політики в галузі туризму є:
залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля,
ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення
населення та забезпечення прав громадян на відпочинок;
забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як
високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для
забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму;
створення та вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного
законодавства України, міжнародних норм і правил; захист прав та інтересів держави в галузі туризму;
створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного та
інших видів контролю; створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму в Україні;
запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків,
молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення;
заохочення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної індустрії;
встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму;
впровадження системи статистичної звітності суб'єктів туристичної діяльності;
визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму;
створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг для суб'єктів підприємництва незалежно
від форм власності,
сприяння розвитку конкуренції, забезпечення дотримання у цій галузі антимонопольного законодавства;
забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та майна;
підтримка розвитку туризму в реґіонах, визначення статусу окремих туристичних центрів, створення
умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії;
організація та розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації туристичних кадрів;
розвиток співробітництва з зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, участь у міжнародних
програмах розвитку туризму, розробка та укладання міжнародних двосторонніх і багатосторонніх
договорів у галузі туризму та визначення механізму їх реалізації.
3. Державне регулювання в туристичній галузі здійснюється шляхом:
прийняття нормативно-правових актів щодо процедур здійснення туристичної діяльності;
ліцензування туристичної діяльності, сертифікації послуг та контролю за дотриманням вимог чинного
законодавства в цій сфері;
виділення бюджетних субсидій на розробку і реалізацію державних програм та фінансування заходів з
пропагування туристичних можливостей України;
сприяння просуванню національних туристичних послуг через участь вітчизняних суб'єктів туристичної
діяльності в міжнародних заходах.
Стаття 5. Органи державної виконавчої влади в галузі туризму
1. Реалізація державної політики туризму покладається на Центральний орган виконавчої влади в галузі
туризму, повноваження якого визначаються відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму:
несе відповідальність за подальший розвиток туризму в Україні; бере участь у підготовці проектів
законодавчих та інших нормативних актів з питань туризму. В межах своїх повноважень
розробляє і затверджує нормативні акти, узагальнює практику застосування законодавства та вносить
пропозиції щодо його вдосконалення; визначає перспективи та напрями розвитку внутрішнього та
міжнародного туризму, його матеріально-технічної та соціальної бази, забезпечує їх виконання;
координує діяльність міністерств і відомств, підприємств та організацій незалежно від форм власності у
питаннях, пов'язаних з наданням туристичних послуг в Україні та організацією туристичних подорожей (
поїздок) за кордон; координує роботу місцевих органів виконавчої влади в галузі туризму;
організує інформаційну, рекламну та видавничу діяльність з питань туристичної діяльності; сприяє
розвитку конкуренції на ринку туристичних послуг, створює рівні можливості на ньому для всіх суб'єктів
підприємництва незалежно від форм власності;
здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання, що надають туристичні послуги; контролює
виконання умов та правил обслуговування туристів, достовірність та повноту інформації, що надається
суб'єктом туристичної діяльності;
бере участь у розробці державних стандартів в туристичній галузі та здійснює технічне регулювання
сертифікації туристичних послуг;сприяє здійсненню підготовки, перепідготовки та підвищенню кваліфікації
туристичних кадрів та проведенню науково-дослідних робіт у галузі туризму;
бере участь у зовнішньоекономічній діяльності в галузі туризму, представляє інтереси України з питань
туризму в інших країнах та міжнародних організаціях, укладає відповідно до чинного законодавства
міжнародні угоди, відкриває туристичні представництва за кордоном.
Рішення центрального органу виконавчої влади в галузі туризму, видані в межах його повноважень, є
обов'язковими для міністерств і відомств, місцевих органів виконавчої влади, суб'єктів підприємництва
незалежно від форм власності, туристів.
2. Місцевими органами виконавчої влади в галузі туризму є відповідні структурні підрозділи центрального
органу виконавчої влади в галузі туризму або у складі органів виконавчої влади в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які підпорядковані цим органам влади та центральному органу
виконавчої влади в галузі туризму. В разі необхідності в місцях приоритетного розвитку туризму зазначені
органи можуть створювати представництва (бюро). Повноваження місцевих органів виконавчої влади в галузі
туризму визначаються положенням про них, які затверджуються спільно місцевими органами виконавчої
влади та центральним органом виконавчої влади в галузі туризму.
Місцеві органи виконавчої влади:
розробляють і реалізують реґіональні програми розвитку туризму;
проводять моніторинг розвитку туризму на відповідній території;
проводять рекламно-інформаційну діяльність щодо пропонування туристичних можливостей відповідної
території; відповідно до діючого законодавства здійснюють ліцензування (видачу дозволів) діяльності
суб'єктів господарювання та контролюють в межах своєї компетенції дотримання законодавства в галузі туризму;
надають методичну та консультаційну допомогу суб'єктам туристичної діяльності ;
виконують інші функції, пов'язані з розвитком туризму на відповідної території.
3. Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму може делегувати виконання в установленому
законодавством порядку частину своїх функцій відокремленим структурним підрозділам в галузі туризму
місцевих органів виконавчої влади.
Стаття 6. Об'єднання суб'єктів туристичної діяльності
Суб'єкти туристичної діяльності з метою поліпшення обслуговування туристів, впровадження позитивного
досвіду роботи можуть створювати свої об'єднання або асоціації, що діють відповідно до чинного
Стаття 7. Національна туристична організація.
З метою пропагування України, як привабливої туристичної держави та активізації просування національних
туристичних послуг як на міжнародний туристичний ринок, так і в межах країни, може створюватись та діяти
відповідно до чинного законодавства спеціалізоване державне підприємство - Національна туристична
організація (НТО).
НТО здійснює рекламно-інформаційну, виставкову та видавничу діяльність за замовленням центрального
органу виконавчої влади в галузі туризму за участю суб'єктів туристичної діяльності та інших зацікавлених
юридичних і фізичних осіб.
Фінансування діяльності НТО здійснюється за рахунок цільового бюджетного фінансування, коштів місцевих
бюджетів, коштів Гарантійного фонду та доходів від здійснення підприємницької діяльності.
До складу НТО можуть входити туристичні рекламно-інформаційні центри.
Рекламно-інформаційні центри не є юридичними особами. Їх діяльність здійснюється відповідно до
Положень, затверджених НТО, за погодженням з центральним органом виконавчої влади та місцевими
органами в галузі туризму. Фінансування діяльності рекламно-інформаційних центрів здійснюється за рахунок
цільових бюджетних коштів, коштів НТО та місцевих бюджетів.
НТО не має права займатись туристичною діяльністю.
Стаття 8. Засоби масової інформації в галузі туризму.
Інформація про стан, розвиток та можливості туристичної діяльності в Україні розповсюджується через засоби
масової інформації без будь-яких обмежень.
За рішенням центрального органу виконавчої влади в галузі туризму у встановленому законодавством порядку
можуть створюватись засоби масової інформації безпосереднього його підпорядкування або у складі НТО, в
т.ч. і на умовах пайової участі всіх зацікавлених осіб.
Стаття 9. Туристичні нагороди, подяки та призи.
За особливі заслуги, досягнення щодо розвитку туристичної сфери за рішенням центрального органу
виконавчої влади в галузі туризму у встановленому законодавством порядку можуть започатковуватись
нагороди, подяки, призи та інші заохочувальні заходи. Перелік, порядок та процедури впровадження
заохочувальних заходів визначаються та затверджуються центральним органом виконавчої влади.
За поданням центрального органу виконавчої влади в туристичній сфері можуть надаватись державні
нагороди у встановленому законодавством порядку. Запровадження заохочувальних заходів в туристичній
сфері на місцевому рівні здійснюється за погодженням з центральниморганом виконавчої влади, відповідними структурними підрозділами в галузі туризму.
Стаття 10. Державний реєстр суб'єктів туристичної діяльності
1. З метою обліку суб'єктів туристичної діяльності створюється Державний реєстр суб'єктів туристичної
діяльності, який веде центральний орган виконавчої влади в галузі туризму. Розпорядником та
адміністратором Державного реєстру суб'єктів туристичної діяльності є центральний орган виконавчої влади в
галузі туризму.
2. Відомості про суб'єкт туристичної діяльності включаються до Державного реєстру суб'єктів туристичної
діяльності шляхом внесення запису при наданні ліцензії або дозволу на провадження видів туристичної
діяльності, визначених цим Законом. Не допускається внесення до Державного реєстру суб'єктів туристичної
діяльності з найменуванням тотожних найменуванню іншого суб'єкта туристичної діяльності раніше внесеного
до Державного реєстру суб'єктів туристичної діяльності. Крім ліцензійних відомостей до Державного реєстру
суб'єктів туристичної діяльності вносяться реєстраційні, облікові та додаткові дані. Перелік відомостей про
суб'єкт туристичної діяльності та порядок їх включення до Державного реєстру суб'єктів туристичної діяльності
встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі туризму
3. Місцеві органи виконавчої влади в галузі туризму, які в установленому порядку можуть видавати ліцензії
(дозволи) на провадження видів туристичної діяльності, в десятиденний термін з дня видачі ліцензії (дозволу)
після прийняття відповідного рішення подають до центрального органу виконавчої влади в галузі туризму
дані, що визначені в частині другій цієї статті для занесення їх до Державного реєстру суб'єктів туристичної
діяльності
4. Для уникнення тотожності найменування суб'єкта туристичної діяльності центральний орган виконавчої
влади в галузі туризму проводить резервування назв новостворених туристичних підприємств на період їх
державної реєстрації та отримання ліцензії. Порядок резервування назв суб'єктів туристичної діяльності та їх
використання встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі туризму. Слова "туроператор",
"турагент", "туристична компанія", "туристичне підприємство" та похідні від них дозволяється
використовувати у найменуванні лише тим юридичним особам, які здійснюють туристичну діяльність у
встановленому законодавством порядку.
Об'єднання суб'єктів туристичної діяльності, об'єднання громадян, благодійні фонди, установи, організації та
представництва зарубіжних компаній, установ і організацій в галузі туризму проходять обов'язкову
акредитацію в центральному органі виконавчої влади в галузі туризму, в 10-денний термін з дня їх державної
реєстрації. Акредитація носить повідомний характер і проводиться безкоштовно. Порядок акредитації та
відомості, що подаються, визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі туризму.
 

Розділ III. ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФІНАНСУВАННЯ
СФЕРИ ТУРИЗМУ
Стаття 11. Економічна діяльність у туристичній галузі.
1. Туристична галузь є однією складовою економіки України. Економічна діяльність у туристичній галузі
полягає в забезпеченні ефективного використання наявної та створення нової матеріально-технічної бази
туризму, збільшення обсягів послуг, що надаються, надходжень до бюджету держави, зростанні зайнятості
населення, задоволенні його різноманітних потреб.
2. Відповідно до організаційної структури управління народногосподарським комплексом України до
туристичної галузі безпосередньо відносяться таки види туристичної діяльності:
туроператорська; турагентська; екскурсійна діяльність;
діяльність закладів, що надають послуги з проживання, незалежно від відомчої підпорядкованості та
форми власності.Крім послуг, що надаються суб'єктами господарювання туристичної галузі безпосередньо, на замовлення
туристів (відвідувачів) суб'єктами туристичної діяльності можуть надаватись інші характерні туристичні
послуги і товари, які відносяться до туристичної сфери, як такі, що зумовлені туристичним споживанням, а
саме:
  • продукція та послуги громадського харчування;
  • послуги пасажирського транспорту (в т.ч. залізничного, автомобільного, водного, авіаційного);
  • послуги культури (в т.ч. музеїв, виставок та інші послуги закладів культури та мистецтва);
  • послуги по організації відпочинку та розваг;
  • послуги різних видів страхування туристів (відвідувачів) та їх майна (в т.ч. страхування транспортних
  • засобів тощо);
  • виробництво та реалізація сувенірної продукції;
  • паспортно-візові послуги;
  • фінансові послуги (в т.ч. обмін валют, обслуговування туристичних кредитів та кредитних карт);
  • інші туристичні послуги (в т.ч. прокат автомобілів, туристичного інвентарю, спортивного одягу, взуття
тощо).
Для задоволення потреб, туристам (відвідувачам) можуть надаватись супутні послуги, якщо їх надання
передбачено відповідною угодою між туристом (відвідувачем) та субєктом господарювання туристичної галузі.
Стаття 12. Економічні показники діяльності туристичної галузі
1. Економічні показники розвитку туристичної галузі включаються окремим розділом в плани та прогнози
соціального і економічного розвитку України і окремих територій та інші загальнодержавні програми.
2. Основними показниками економічної діяльності туристичної галузі є:
кількість туристів (відвідувачів), що скористались послугами за видами туризму;
загальні обсяги послуг, що надані суб'єктами господарювання в туристичній галузі;
кількість працівників, що безпосередньо зайняті в туристичній галузі.
В залежності від стратегії розвитку економіки держави до переліку показників економічної діяльності
туристичної галузі за рішенням Кабінету Міністрів України можуть вноситись відповідні зміни та доповнення.
3. Моніторинг економічного стану та прогнозів розвитку туристичної галузі покладається відповідно на
центральний та місцеві органи виконавчої влади в галузі туризму.
Стаття 13. Статистика в туристичній галузі.
Суб'єкти туристичної діяльності є респондентами державної статистики та подають статистичну звітність за
формами і в порядку визначеному чинним законодавством.
Суб'єкт туристичної діяльності відповідно до чинного законодавства несе відповідальність за неподання або
подання органам виконавчої влади недостовірних статистичних даних.
Дані статистичної звітності є підґрунтям для економічного аналізу стану туризму та визначення тенденцій і
перспектив його розвитку.
З метою визначення впливу туризму на розвиток економіки України центральним органом виконавчої влади
в галузі туризму спільно з іншими центральними органами виконавчої влади розробляється та впроваджується
відповідна методологія, з урахуванням міжнародного досвіду.
Стаття 14. Джерела фінансування туристичної галузі
Фінансування туристичної галузі здійснюється за рахунок:
  1. щорічних субсидій з державного та місцевих бюджетів;
  2. власних фінансових ресурсів суб'єктів туристичної діяльності;
  3. позичкових фінансових коштів (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити) інвестицій та
  4. відрахувань юридичних осіб;
  5. безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань підприємств, установ, організацій і громадян;
  6. позабюджетних фондів;
  7. коштів Гарантійного Фонду;
  8. надходжень від туристичних лотерей;
  9. інших джерел, не заборонених законодавством України.
Стаття 15. Страхування туристів (відвідувачів)
Страхування туристів (відвідувачів) (медичне та від нещасного випадку) яке здійснюється туроператорами та
страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста
(відвідувача) або його майну яке здійснюється юридичними і фізичними особами, що надають послуги
проживання є обов'язковим. Страхування відбувається на основі угод із страховими компаніями, які мають
право на здійснення такої діяльності. Компенсація шкоди, заподіяної життю чи здоров'ю туриста або його
майну, провадиться у порядку, передбаченому чинним законодавством України
Суб'єкти господарювання туристичної галузі з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть
створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством України.
За бажанням туриста (відвідувача) з ним може бути укладено угоду про страхування для покриття витрат,
пов'язаних з анулюванням договору на туристичне обслуговування з ініціативи туриста (відвідувача) або угода
страхування для покриття витрат, пов'язаних з передчасним поверненням до місця постійного проживання,
при настанні нещасного випадку або хвороби. Вказані види страхування є добровільними.
Розділ IV. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА НАДАННЯ ТУРОПЕРАТОРСЬКИХ, ТУРАГЕНТСЬКИХ ТА ЕКСКУРСІЙНИХ ПОСЛУГ

Стаття 16. Підстави для започаткування та зупинення діяльності, пов'язаної з організацією та
наданням туристичних послуг
Туроператори, турагенти здійснюють діяльність, пов'язану з наданням туристичних послуг, при обов'язковій
наявності ліцензії.
Стаття 17. Ліцензування окремих видів туристичної діяльності
1. З метою забезпечення рівності прав суб'єктів туристичної діяльності на ринку туристичних послуг, захисту
прав, інтересів, життя та здоров'я громадян, збереженню природного середовища, об'єктів культурної
спадщини, забезпечення інтересів і безпеки держави, підвищення рівня туристичного обслуговування
здійснюється ліцензування певних видів господарської діяльності в галузі туризму.
2. Ліцензуванню підлягають такі види туристичної діяльності:
  • туроператорська діяльність;
  • турагентська діяльність.
Інформація про ліцензіатів заноситься до Державного реєстру суб'єктів туристичної діяльності та до Єдиного
ліцензійного реєстру України.
Стаття 18. Туроператорська і турагентська діяльність
1. Предметом безпосередньої діяльності туроператорів і турагентів може бути лише діяльність з надання
туристичних послуг, визначених статтею 11 цього Закону та посередницька діяльність з надання характерних і
супутніх туристичних послуг та реалізації товарів.
Туроператор має право на здійснення всіх видів туристичної діяльності як безпосередньо, так і за
посередництвом з безпосередніми надавачами (виробниками) послуг.
Загальний розмір внесків туроператора до статутних фондів інших туроператорів України не може
перевищувати 30% його статутного фонду.
Турагент має право на здійснення турагентської, екскурсійної діяльності та посередництва в реалізації
характерних туристичних послуг, передбачених статтею 11 цього Закону, крім паспортно-візових послуг.
Здійснення туроператорської або турагентської діяльності суб'єктами господарювання, які провадили іншу
господарську діяльність, дозволяється лише після надання органу ліцензування аудиторського висновку про
відсутність кредиторів та приведення установчих документів у відповідності до вимог цього Закону.
Юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не відповідають вимогам цієї статті, не
можуть займатись туристичною діяльністю.
2. Посередницька діяльність турагентів на користь іноземних юридичних осіб - нерезидентів не допускається,
якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Стаття 19. Екскурсійна діяльність
Порядок та умови здійснення екскурсійної діяльності в Україні визначається центральним органом виконавчої
влади в галузі туризму. Екскурсійні послуги на території України мають право надавати виключно фізичні
особи - резиденти, що отримали у встановленому порядку дозвіл на їх надання та підтвердили свій
освітньо-кваліфікаційний рівень. Дозвіл на право надання екскурсійних послуг видається місцевими органами
виконавчої влади в галузі туризму фізичним особам - підприємцям та фізичним особам, які надають екскурсійні
послуги, як працівники суб'єктів туристичної діяльності.
Порядок видачі дозволів затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі туризму.
Розділ V. ГАРАНТІЙНИЙ ФОНД.
Стаття 20. Основні принципи діяльності Гарантійного фонду.
З метою захисту майнових інтересів туристів (відвідувачів) при центральному органі виконавчої влади в галузі
туризму створюється Гарантійний фонд (Фонд), який є державною спеціалізованою установою що виконує
функції гарантування відшкодування (повернення) коштів туристам (відвідувачам) в порядку визначеному цим
Законом.
Фонд є юридичною особою, має відокремлене майно, яке є об'єктом державної власності і перебуває у
повному господарському віданні центрального органу виконавчої влади в галузі туризму.
Фонд є економічно самостійною установою, яка не має на меті отримання прибутку, має самостійний баланс,
поточний та інші рахунки в уповноважених банках України.
Фонд має печатку із своїм найменуванням, веде облік і звітність відповідно до законодавства України.
Положення про Фонд затверджує центральний орган виконавчої влади в галузі туризму.
Стаття 21. Керівні органи Гарантійного фонду та їх повноваження.
Керівними органами Гарантійного фонду є адміністративна рада та виконавча дирекція. Адміністративна рада
Фонду діє у складі п'яти осіб, які є громадянами України, постійно проживають в Україні, мають вищу
економічну чи юридичну освіту або стаж роботи в галузі туризму не менше п'яти років.
Адміністративна рада формується шляхом делегування до її складу двох представників центрального органу
виконавчої влади, двох представників суб'єктів туристичної діяльності, одного представника страховиків.
Члени адміністративної ради не можуть бути працівниками Фонду та отримувати доходи з джерел пов'язаних
з діяльністю Фонду.
Адміністративна рада:
  • затверджує реґламент роботи адміністративної ради та повноваження її Голови;
  • затверджує організаційну структуру та кошторис витрат Фонду;
  • затверджує порядок відшкодування Фондом коштів в разі невиконання суб'єктом туристичної діяльності
  • своїх зобов'язань перед туристами (відвідувачами);
  • вносить пропозиції центральному органу виконавчої влади в галузі туризму про призначення на посаду
  • директора-розпорядника та про його звільнення;
  • надає на затвердження центральному органу виконавчої влади в галузі туризму зміни та доповнення до
  • Положення про Фонд;
  • здійснює нагляд за діяльністю виконавчої дирекції та розглядає і затверджує звіти виконавчої дирекції про
  • діяльність Фонду за кожне півріччя;
  • вносить пропозиції центральному органу виконавчої влади в галузі туризму щодо запобігання
  • негативним явищам, які можуть загрожувати інтересам туристів (відвідувачів);
  • визначає перелік страховиків та банківських установ з якими взаємодіє Фонд;
  • щорічно визначає аудиторську фірму, яка проводитиме аудит діяльності Фонду та призначає в разі
  • потреби позачергові аудиторські перевірки Фонду;
  • визначає порядок використання коштів Фонду, відповідно до положень цього закону;
  • приймає рішення з інших питань, що належать до її компетенції.
Рішення адміністративної ради приймаються на засіданнях простою більшістю голосів за умови участі в
засіданні не менше чотирьох її членів. У разі рівного розподілу голосів, голос голови адміністративної ради є
вирішальним.
Адміністративна рада проводить чергові засідання за доцільністю не рідше одного разу на квартал.
Адміністративна рада може проводити позачергові засідання за ініціативою її голови або на вимогу не менше
ніж трьох її членів чи на вимогу виконавчої дирекції.
В разі невиконання адміністративною радою своїх повноважень на протязі 3-ьох місяців центральним органом
виконавчої влади в галузі туризму ініціюється повна зміна складу членів адміністративної ради.
Питання, що пов'язані з поточною діяльністю Фонду, вирішує виконавча дирекція, кількісний склад якої
затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі туризму.
Стаття 22. Грошова застава, порядок її формування та відшкодування
Фонд формується за рахунок грошових застав, що вносяться суб'єктами туристичної діяльності.
Грошовою заставою вважаються кошти, які сплачуються Фонду суб'єктом туристичної діяльності, як фінансова
гарантія виконання зобов'язань перед туристом (відвідувачем) і які при невиконанні суб'єктом туристичної
діяльності зобов'язань, що виходять з договору між ним та туристом (відвідувачем), використовуються третьою
особою для виконання таких зобов'язань:
в частині повернення туриста (відвідувача) в початковий пункт подорожі (поїздки), якщо договір
передбачає надання послуг перевезення пасажирів;
в частині повернення туристу (відвідувачу) коштів в разі ненадання послуг або надання послуг не в
повному обсязі, при умові неможливості виконання договору на туристичне обслуговування, що
викликана банкрутством суб'єкта туристичної діяльності або при форс-мажорних обставинах.
Фонд гарантує кожному туристу (відвідувачу) - споживачу туристичних послуг відшкодування сплачених
коштів у разі невиконання суб'єктом туристичної діяльності зобов'язань, що виходять з договору між ним та
туристом (відвідувачем).
Фонд не відшкодовує коштів за вимогами туристів (відвідувачів)-кредиторів в разі якщо такими кредиторами є:
акціонери, учасники, інші власники суб'єкта туристичної діяльності, який не в змозі виконати
зобов'язання;
члени виконавчих органів суб'єкта туристичної діяльності, який не в змозі виконати зобов'язання;
треті особи, які діють від імені туристів (відвідувачів), що визначені у пунктах 1 та 2 цієї статті,
туристи (відвідувачі), які не звернулись до ліквідаційної комісії в установлений законодавством термін.
Розмір грошової застави встановлюється:
130000 (сто тридцять тисяч) гривень для туроператорів та юридичних осіб, що надають послуги з
проживання і не є власниками закладу;
13000 (тринадцять тисяч) гривень для турагентів.
Для туроператорів, що займаються виключно внутрішнім та в'їздним туризмом, за рішенням центрального
органу виконавчої влади в галузі туризму можуть встановлюватись пільги щодо розміру грошової застави, але
не більш ніж 50 % розміру, встановленого для туроператорів. Вказана пільга не може носити персональний
характер та в разі її прийняття застосовується для всіх суб'єктів туристичної діяльності - туроператорів, що
відповідають вимогам цієї статті, з дати приведення діяльності у відповідність до вимог цього Закону.
Порушення положень цієї статті тягне обов'язок туроператора в десятиденний термін привести розмір
грошової застави у відповідність з діяльністю, що здійснювалась, та сплату стягнення в розмірі 10% від суми
пільги.
Сума стягнення перераховується до гарантійного Фонду та не підлягає поверненню.
Невиконання вимог цієї статті тягне за собою позбавлення ліцензії (дозволу) на право здійснення туристичної
діяльності.
Після внесення грошової застави суб'єкту туристичної діяльності видається свідоцтво, встановленого зразку,
що підтверджує його реєстрацію в Фонді і є обов'язковим при отриманні ліцензії на здійснення туристичної
діяльності. Грошова застава, є зворотною і повертається суб'єкту туристичної діяльності в разі припинення дії
ліцензії на провадження туристичної діяльності. Повернення грошової застави в повному обсязі здійснюється
після надання Фонду суб'єктом туристичної діяльності аудиторського висновку про відсутність
кредиторів-замовників туристичних послуг та інформації щодо відсутності претензій споживачів щодо
ненадання послуг.
При наявності претензій кредиторів - замовників туристичних послуг та неможливості задоволення їх вимог
суб'єктом туристичної діяльності, кошти грошової застави використовуються Фондом на задоволення
претензій таких кредиторів за поданням ліквідаційної комісії, а решта повертається суб'єкту туристичної
діяльності.
Кредитори - замовники туристичних послуг набувають права на відшкодування за рахунок коштів Фонду з
дня настання неплатоспроможності суб'єкта туристичної діяльності. Повернення суми грошової застави
здійснюється в грошовій одиниці України.
Ліквідатор суб'єкта туристичної діяльності, протягом трьох робочих днів після закінчення двомісячного терміну
з дня публікації об'яви про ліквідацію суб'єкта туристичної діяльності в засобах масової інформації, повинен
надати Фонду повний перелік кредиторів - замовників туристичних послуг, які мають право на повернення
коштів, що підлягають відшкодуванню відповідно до цього Закону. Фонд у місячний строк, на підставі
одержаних від ліквідатора даних, перевіряє подану інформацію та приймає рішення про відшкодування коштів.
Стаття 23. Джерела формування та використання коштів Гарантійного фонду.
Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності. Фонд має право придбання
та оренди майна, необхідного для виконання його функцій, у межах кошторису витрат, затвердженого
адміністративною радою.
Суми грошової застави та кошти Фонду не включаються до доходів Державного бюджету України. Джерелами
формування коштів Фонду є відсотки за користування коштами, що сплачуються банківськими установами на
рахунках яких здійснюється накопичення коштів грошової застави та інші надходження, які не суперечать
вимогам цього Закону.
Кошти фонду використовуються на такі цілі:
  1. страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності в разі їх неплатоспроможності;
  2. поточні видатки, пов'язані з виконанням фондом відповідних функцій;
  3. видатки, через НТО, пов'язані з здійсненням заходів, щодо просування на міжнародний туристичний
  4. ринок національних туристичних послуг та рекламування туристичних можливостей України, за
  5. напрямками, визначеними центральним органом виконавчої влади в галузі туризму здійснюється через
  6. НТО, в пропорції між загальнодержавними та реґіональними заходами.
Виділення коштів під реґіональні заходи здійснюються пропорційно участі кожного реґіону в формуванні
Фонду.Використання коштів на інші цілі не дозволяється та тягне за собою відповідальність згідно до діючого
законодавства.
Залучення банківських установ, страховиків до взаємодії з Фондом здійснюється адміністративною радою на
конкурсних засадах.Фонду забороняється здійснення діяльності, яка не передбачена цим Законом.
Ліквідація Фонду здійснюється в установленому законодавством порядку після прийняття відповідного Закону
щодо застосування інших процедур фінансової відповідальності суб'єктів туристичної діяльності.
Розділ VI. ЗАКЛАДИ, ЩО НАДАЮТЬ ПОСЛУГИ З ПРОЖИВАННЯ.
Стаття 24. Дозвіл на надання послуг з проживання
1. Започаткування діяльності з надання послуг проживання здійснюється на підставі дозволу на початок
роботи за конкретною адресою (місцем) при провадженні без ліцензійної діяльності.
2. Дозвіл на початок роботи з надання послуг проживання видається місцевими органами виконавчої влади в
галузі туризму за заявочним принципом в триденний термін з дати отримання від заявника таких документів:
  • анкети - заяви;
  • копії сертифіката відповідності;
  • копії сертифіката категорії закладу, що надає послуги з проживання (подається за рішенням заявника);
  • копії документа, що підтверджує сплату гарантійної застави у випадках передбачених цим законом.
  • копія документу про сплату коштів за видачу дозволу
  • копії документів, які підтверджують право володіння або користування закладу, що надає послуги з
  • проживання.
Вимагання додаткових документів для отримання дозволу на початок роботи забороняється. Порушення цієї
норми або порушення термінів видачі дозволів тягне за собою відповідальність відповідно до діючого
законодавства. Підставою ненадання дозволу є неподання документів, передбачених цим пунктом.
3. Форма дозволу і анкети - заяви розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади в
галузі туризму
4. Місцевий орган виконавчої влади в галузі туризму в десятиденний термін після надання дозволу подає до
центрального органу виконавчої влади в галузі туризму дані про заклади, що надають послуги з проживання
для занесення їх до Державного реєстру суб'єктів туристичної діяльності.
5. Юридичні та фізичні особи, що не отримали дозвіл і не дотримуються вимог цієї статті не можуть займатись
наданням послуг з проживання та несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.
6. Дозвіл видається на невизначений термін. Дія дозволу зупиняється у випадках:
призупинення діяльності з надання послуг проживання;
анулювання або втрата чинності сертифіката відповідності.
7. Розмір плати за видачу дозволу встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі туризму за
поданням місцевих органів виконавчої влади в галузі туризму.
Стаття 25. Предмет діяльності закладів, що надають послуги з проживання
Предметом діяльності юридичних та фізичних осіб, що надають послуги з проживання, може бути лише
діяльність, що передбачена для кожного з типів закладів відповідно до діючого законодавства, крім
туроператорської.
Послуги з проживання мають право надавати лише юридичні та фізичні особи - резиденти України. При
цьому права власності юридичних та фізичних осіб - нерезидентів не обмежуються, а їх діяльність з надання
послуг проживання на території України регулюється діючим законодавством та цим Законом.
Діяльність з надання послуг проживання ліцензуванню не підлягає.
Перелік типів закладів, що надають послуги з проживання та типові правила користування їх послугами
розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі туризму.
Стаття 26. Сертифікація закладів, що надають послуги з проживання
Послуги проживання, що надаються юридичними та фізичними особами на території України підлягають
обов'язковій сертифікації. Сертифікація послуг проживання проводиться органами сертифікації,
акредитованими центральним органом виконавчої влади в галузі туризму в установленому законодавством
порядку. Відмова від обов'язкової сертифікації послуг проживання, негативний результат сертифікації, а також
анулювання сертифіката автоматично тягне за собою припинення діяльності з надання послуг проживання.
Сертифікація на визначення категорії закладу, що надає послуги проживання є добровільною. Юридичні та
фізичні особи, що надають послуги проживання не мають права використовувати, рекламувати або
здійснювати інші дії щодо типу категорії закладу, які йому не належать і не підтверджені відповідним
сертифікатом. Порушення вимог цієї статті тягне за собою накладання стягнення в розмірі 1% від річного
обсягу реалізації послуг. Сума коштів стягнення зараховується до місцевих бюджетів.
Функції технічного регулювання сертифікації туристичних послуг та контролю за дотриманням законодавства
в туристичній галузі покладаються на центральний та місцеві органи виконавчої влади в галузі туризму в
порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 27. Мережі закладів, що надають послуги з проживання
Для забезпечення єдиних стандартів обслуговування та надання послуг проживання на території України
можуть утворюватись мережі закладів проживання. Юридичні і фізичні особи України можуть вступати до
міжнародних мереж, що спеціалізуються на обслуговуванні різних категорій туристів (відвідувачів). Заклади,
що ввійшли в єдину мережу, можуть делегувати єдиному органу управління (уповноваженій організації)
частину своїх функцій відповідно до законодавства України.
Стаття 28. Оренда закладів, що надають послуги з проживання.
У разі надання власником в оренду цілісного майнового комплексу іншій юридичній або фізичній особі -
резиденту для цілей надання послуг проживання на території України, зобов'язання щодо обов'язкової
сертифікації та дотримання інших вимог цього Закону покладаються на орендатора, якщо інше не передбачено
угодою між ними.
Надання цілісних майнових комплексів або їх частки в оренду нерезидентам на території України
забороняється. У разі якщо юридична особа, що надає послуги проживання не є власником закладу, а діє на
підставі угоди про оренду цілісного майнового комплексу або його частки, на таку юридичну особу
розповсюджується процедура оформлення грошової застави та реєстрації в Гарантійному фонді.
Стаття 29. Особливості відносин туроператорів з юридичними особами, що надають послуги
проживання, при відсутності прямого договору.
1. При відсутності прямого договору між юридичною особою (закладом), що надає послуги проживання та
туроператором, початком укладання договору з надання послуг проживання є направлення туроператором на
адресу закладу письмового запиту на бронювання послуг проживання. Договір вважається укладеним тільки у
випадку письмового акцепту закладом направленого йому запита, при цьому заклад може вимагати
передплати як умови прийняття запиту. Сума передплати, як правило, не може перевищувати вартості
запропонованих послуг за 1 добу перебування.
2. Підставою для отримання послуг в закладі є ваучер туроператора, оформлений відповідно до законодавства.
Зразок типового ваучера затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі туризму. Ваучер,
оформлений туроператором, є гарантійним документом, що підтверджує згоду туроператора на сплату
заброньованих послуг у відповідності з умовами і термінами , що визначені закладом.
3. Ціни, що встановлюються закладом для туроператора за послуги, не можуть бути вищими за ціни, що
передбачені затвердженими тарифами для безпосередніх клієнтів, незважаючи на те, ким оплачуються
послуги. Якщо в письмовому підтвердженні закладом надаються спеціальні ціни, заклад не має права
вимагати сплати послуг в більшому розмірі ніж передбачено договором.
4. При зміні цін, заклад має право застосовувати нові ціни тільки через 30 днів з дати їх зміни. Такі зміни не
застосовуються за послуги, на надання яких вже було надане письмове підтвердження закладу.
5. Туроператор, який склав договір в порядку передбаченому цією статтею, приймає на себе зобов'язання по
сплаті рахунків за надані послуги, за винятком випадків, коли спеціально передбачено, що рахунок сплачується
безпосередньо клієнтом.
6. Рахунок за послуги надані закладом, повинен бути сплачений в терміни передбачені договором. Якщо
договором не передбачено терміни сплати рахунку - його сплата здійснюється туроператором протягом 30
днів з дати отримання рахунку.
7. Порушення термінів розрахунків тягне за собою відповідальність, передбачену діючим законодавством.
8. Всі ануляції раніше заброньованих послуг проводяться в письмовій формі. Умови та терміни ануляції
договору, а також розміри компенсацій за ануляції, регулюються правилами надання відповідних послуг.
9. Якщо заклад не в змозі виконати свої зобов'язання, він зобов'язаний компенсувати фактичні збитки, що
заподіяні туроператору.
10. Договір, укладений відповідно до вимог цієї статті не є підставою для укладання договору реклами між
сторонами.
11. Заклад несе відповідальність за інформацію, що надає відносно категорії, місцезнаходження, а також якості
послуг, які реалізуються.
Розділ VII. ТУРИСТИЧНІ ПОСЛУГИ.
Стаття 30. Види туризму.
За місцем надання послуг туризм підрозділяється на такі види:
  • внутрішній туризм - подорожі (поїздки) громадян України в межах території України;
  • в'їздний туризм - подорожі (поїздки) іноземних громадян по території України;
  • виїзний туризм - подорожі (поїздки) громадян України за межі території України.
Види туризму можуть підрозділятись на окремі форми, особливості здійснення яких визначається Кабінетом
Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади в галузі туризму.
Стаття 31. Особливості формування та реалізації туристичних послуг
Організація та надання туристичних послуг на території України здійснюється виключно юридичними та
фізичними особами - резидентами України, в порядку визначеному цим Законом.
Туроператори можуть укладати договори на надання послуг проживання лише з юридичними та фізичними
особами, що мають сертифікати відповідності на послуги, які підлягають обов'язковій сертифікації відповідно
до законодавства.
Взаємовідносини туроператора та осіб, що надають окремі послуги, базуються на положеннях про договір на
користь третіх осіб, якщо інше не передбачено договором та не суперечить його предмету. Права і обов'язки,
відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором та турагентом визначаються загальними
положеннями про посередницький (агентський) договір, якщо інше не передбачено договором між ними.
Туроператор несе відповідальність перед туристом (відвідувачем) за виконання всіх умов, пов'язаних з
організацією, формуванням та реалізацією комплексу туристичних послуг (туру). Відповідальність турагента
визначається в межах юридичних та фактичних дій, пов'язаних з реалізацією туру. Конкретне замовлення
туриста (відвідувача) або уповноваженої особи на формування туру оформлюється в письмовій формі як угода,
що має характер попереднього договору. При рекламуванні та реалізації туру туроператор та турагент несуть
відповідальність за достовірність інформації про запропоновані послуги в порядку передбаченому
законодавством України. До укладання договору на обслуговування турист (відвідувач) має право вимагати
від туроператора (турагента) надання доказів безпеки грошових коштів туриста (відвідувача)-пред'явлення
свідоцтва реєстрації в Гарантійному Фонді.
Стаття 32. Договір на туристичне обслуговування
Надання туристичних послуг туристам (відвідувачам) здійснюється на підставі договору. Договір між
туроператором (турагентом) і туристом (відвідувачем) або групою туристів (відвідувачів) укладається в
письмовій формі. В разі якщо замовником послуг є юридична особа, що не є суб'єктом туристичної діяльності,
укладання додаткових договорів між туроператором (турагентом) і туристами (відвідувачами) не є
обов'язковим.
Якщо договором не передбачено надання послуг безпосередньо туроператором, останній має право залучати
до обслуговування інших осіб, які безпосередньо надають такі послуги . В цьому випадку туроператор, з
одного боку несе відповідальність перед туристом (відвідувачем) за невиконання або неналежне виконання
зобов'язань особами, які безпосередньо надають послуги, з іншого боку - перед останніми за невиконання або
неналежне виконання туристом (відвідувачем) зобов'язань за договором. Відповідальність туроператора
поширюється на послуги, що надаються безпосередньо третіми особами, якщо буде доведено що вони
надаються під його особисту відповідальність. Туристу (відвідувачу) надається екземпляр договору,
підписаного уповноваженою особою та завірено печаткою туроператора (турагента). Письмовою формою
договору за згодою туриста (відвідувача) є також інші стандартні форми, в тому числі правила туристичного
обслуговування, що розробляються туроператорами (турагентами) відповідно до правил надання та реалізації
послуг окремих видів туризму.
Турист (відвідувач) має право замінити себе для здійснення подорожі (поїздки) на третю особу, за винятком
випадків, якщо така особа не відповідає вимогам для участі в такій подорожі (поїздці) або її участь суперечить
діючому законодавству. Туроператор (турагент) має право вимагати від туриста (відвідувача) погашення
додаткових витрат, що виникли як наслідок такої заміни. Турист і третя особа несуть відповідальність перед
туроператором (турагентом) за сплату послуг і інших витрат, пов'язаних з уступкою договору.
Договір на туристичне обслуговування повинен містити:
інформацію про туроператора або турагента, а саме номер і дата видачі ліцензії та орган, що її видав, їх
місцезнаходження, банківські та інші реквізити;
відомості про туриста в обсязі, що достатній для реалізації туристичних послуг;
інформацію про туроператора, якщо реалізація послуг здійснюється турагентом чи іншим туроператором;
дата і час початку та закінчення подорожі (поїздки), її тривалість;
перелік послуг, які є предметом договору;
права, обов'язки та відповідальність сторін;
вартість туру та порядок розрахунків;
умови внесення змін та припинення дії договору, порядок врегулювання суперечок і покриття збитків
сторін;
порядок, умови та терміни заяви претензій туристами (відвідувачами);
інші умови за домовленістю сторін.
Терміни зберігання договорів визначаються туроператором (турагентом), виходячи з доцільності ведення
господарської діяльності та термінів процесуальних дій передбачених цим Законом.
Якщо договором на туристичне обслуговування не передбачено інше, до туроператора (турагента), який
компенсував всі збитки туристу (відвідувачу), що виникли в наслідок неналежного виконання зобов'язань
особами, які надають послуги, до туроператора (турагента) переходить в межах виплаченої суми право
відповідної компенсації. В такому випадку турист (відвідувач) зобов'язаний передати в розпорядження
туроператора (турагента) всі документи та іншу інформацію, необхідні для реалізації останнім даного права.
Претензії до якості туристичних послуг подаються туристом (відвідувачем) туроператору або турагенту в
письмовій формі не пізніше 20 днів з дати закінчення подорожі (поїздки). Претензія розглядається в
десятиденний термін з дати її отримання.
Відхилення від умов договору, що погіршують якість послуг туроператора (турагента) або їх контрагентів, дає
право туристу (відвідувачу) негайно заявити про це туроператору (турагенту) або його представнику. В разі
відсутності такої можливості, відповідна заява повинна бути зроблена в терміни, передбачені цією статтею.
Турист (відвідувач) не має права вимагати зменшення вартості послуг, що надаються або їх компенсації, якщо
він не повідомить про такі недоліки у терміни встановлені цим Законом.
Зміна загальної суми договору на туристичне обслуговування (вартості туру), що узгоджена сторонами,
можлива лише у випадках коли можливість таких змін передбачена договором.
Збільшення вартості туру (туристичних послуг) не може бути проведена менш ніж за 10 днів до початку
подорожі (поїздки), а його розмір не може перевищувати 5 відсотків початкової вартості туру. Якщо
перевищення вартості суми вище розміру вказаного в цьому абзаці, то турист (відвідувач) має право
відмовитись від виконання договору, а туроператор (турагент) повинен повернути йому всі раніше сплачені
кошти.
Стаття 33. Підстава для отримання туристичних послуг
Підставою для отримання туристом (відвідувачем) або групою туристів (відвідувачів) обумовлених договором
туристичних послуг є ваучери, квитки, поліси та інші документи, що забезпечують право туриста (відвідувача)
на отримання відповідних послуг у осіб які їх безпосередньо надають.
Стаття 34. Права та обов'язки туроператорів і турагентів.
Туроператор (турагент) не мають права включати в договір з туристом умови, які порушують права туриста
(відвідувача) відповідно до законодавства про захист прав споживачів, навіть якщо туристом (відвідувачем)
підписано такий договір. В цьому випадку пункт або умови договору вважаються не дійсними, як такі, що
порушують права туриста (відвідувача).
Туроператор (турагент) в договорі з туристом (відвідувачем) має право обмежити свою відповідальність
розміром подвійної плати вартості туристичного обслуговування (туру), якщо шкода, що нанесена туристу
(відвідувачу) не буде викликана навмисними діями туроператора і його робітників або якщо туроператор несе
перед туристом одноосібну відповідальність за шкоду, що виникла як наслідок дій (бездіяльності) однієї з осіб,
які надають послуги, що передбачені договором.
У випадках коли по відношенню до обов'язків осіб, що надають окремі послуги, які входять в тур, діють законні
попередження у відповідності з чим вимоги про компенсацію шкоди виникають і набувають сили лише за
наявності певних обмежень, або така вимога при наявності певних обставин виключається взагалі, то на
туроператора розповсюджується правовий режим таких попереджень та обмежень.
Туроператор і турагент не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань
по договору, якщо доведуть, що неналежне виконання стало можливим, як наслідок форс-мажорних обставин
або з вини туриста (відвідувача). Якщо в наслідок набуття форс-мажорних обставин виникне загроза
неможливості подальшого продовження подорожі (поїздки), то як турист (відвідувач), так і туроператор
(турагент) можуть розірвати договір. В цьому випадку, якщо інше не передбачено договором, туроператор
(турагент) втрачає право на винагороду, а турист (відвідувач) компенсує туроператору (турагенту) лише
фактичні витрати останнього.
До початку подорожі (поїздки) турист (відвідувач) має право відмовитись від договору в любу мить на умовах
компенсації туроператору (турагенту) витрат, пов'язаних з організацією подорожі (поїздки), відповідно
фактичним витратам, понесеним туроператором (турагентом) до отримання повідомлення про відмову від
виконання договору. При невиконанні або неналежному виконанні договору туроператором (турагентом) та
особами, які надають послуги безпосередньо, турист (відвідувач) має право розірвати договір на умовах та в
порядку, передбаченому чинним законодавством.
Якщо в результаті суттєвого порушення договору, туристом розривається договір під час його тимчасового
перебування на місці надання послуг, а умови договору на туристичне обслуговування передбачають його
повернення на постійне місце перебування, туроператор зобов'язаний вжити всі необхідні заходи по сплаті
витрат туриста (відвідувача), пов'язані з його передчасним поверненням, та компенсувати вартість не наданих
послуг.
Кожна з сторін має право вимагати внесення змін або призупинення дії договору у зв'язку з суттєвими
змінами обставин, які діяли при укладанні договору, а саме:
  • погіршення умов або зміна термінів подорожі (поїздки);
  • непередбачене зростання транспортних тарифів;
  • введення нових або підвищення ставок діючих податків і зборів;
  • різкої зміни курсів національних валют.
Про зміну обставин, передбачених цією статтею, необхідність суттєвих змін умов договору на туристичне
обслуговування, характер таких змін та можливих наслідках, туроператор (турагент) негайно повідомляє
туристу (відвідувачу) в письмовій або іншій доступній формі. При незгоді з запропонованими змінами або якщо
про такі зміни туристу (відвідувачу) стало відомо до початку подорожі (поїздки), турист (відвідувач) має право
розірвати договір. У випадках, коли зміни або розірвання договору настає під час подорожі (поїздки)
туроператор (турагент) втрачають право на винагороду, а турист (відвідувач) компенсує туроператору
(турагенту) лише фактичні витрати, що ним понесені, якщо інше не передбачене договором.
Розділ VIII. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ТУРИСТІВ
Стаття 35. Права туристів (відвідувачів)
Після попереднього погодження з умовами договору та під час його виконання, в т.ч. у місцях транзиту і
тимчасового
перебування туристи (відвідувачі) мають право:
  • отримувати комплекс туристичних послуг, передбачених договором;
  • на особисту безпеку, захист життя, здоров'я, прав споживача, а також майна;
  • на одержання відповідної допомоги передбаченою договором страхування;
  • на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов
  • договору ;
  • на повну і об'єктивну інформацію про закони та правила проживання в даній країні (місцевості), звичаї
  • місцевого населення, поведінку в громадських місцях та місцях, пов'язаних з проведенням релігійних
  • обрядів, умови страхування, розірвання договору на туристичне обслуговування (тур);
  • сприяння органів державної влади України в отриманні правової та інших видів допомоги;
  • на користування відповідними засобами гігієни, особливо в місцях проживання, на підприємствах
  • харчування і транспорті, на отримання інформації про ефективні засоби запобігання інфекційним
  • захворюванням, нещасним випадкам, а також на доступ без перешкод до служб охорони здоров'я.
Стаття 36. Обов'язки туристів (відвідувачів)
При виконанні договору У місцях транзиту та тимчасового перебування туристи зобов'язані:
дотримувати умов і правил, передбачених договором на туристичне обслуговування;
поважати політичний та соціальний устрій, традиції, звичаї, релігійні вірування країни (місцевості)
перебування;
виконувати митні та прикордонні правила;
дотримуватись правил поведінки та вимог щодо збереження об'єктів історії та культури, природи;
не порушувати громадський порядок, дотримувати вимог законів, які діють на території країни
(місцевості) перебування;
дотримуватись правил внутрішнього розпорядку та протипожежної безпеки в місцях проживання та
перебування;
відшкодовувати збитки, завдані їх неправомірними діями.
Стаття 37. Правове становище іноземних туристів (відвідувачів)
Правове становище іноземних туристів (відвідувачів) на території України регулюється Законом України "Про
правовий статус іноземців", іншими актами законодавства України, а також чинними міжнародними
договорами та міжурядовими угодами.
Стаття 38. Зобов'язання держави щодо іноземних туристів та громадян України, які здійснюють
туристичні подорожі за кордон
Держава забезпечує захист законних прав та інтересів іноземних туристів відповідно до чинного
законодавства України та міжнародних договорів і угод, в яких бере участь Україна. Держава гарантує захист
законних прав та інтересів громадян України, які здійснюють туристичні подорожі за кордон.
Розділ IX. БЕЗПЕКА ТУРИСТІВ
Стаття 39. Система забезпечення безпеки туристів (відвідувачів)
Безпека туристів (відвідувачів) на території України гарантується державою. Центральний орган виконавчої
влади в галузі туризму разом з заінтересованими міністерствами та відомствами розробляє програму
забезпечення захисту та безпеки туристів (відвідувачів) і організує її виконання.
Місцеві органи державної виконавчої влади в галузі туризму розробляють і організують виконання
реґіональних програм забезпечення захисту та безпеки туристів (відвідувачів), особливо в місцях туристичної
активності.
Під безпекою туристів (відвідувачів) мається на увазі особиста безпека туристів (відвідувачів), збереженість їх
майна, не нанесення шкоди навколишньому середовищу, а також низка заходів, направлених на
попередження використання туризму в цілях незаконної міграції і транзиту в треті країни, сексуальної, трудової
та інших видів експлуатації громадян.
Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму повинен інформувати туроператорів, турагентів та
туристів (відвідувачів) про можливу небезпеку для відвідувачів в країні (місцевості) тимчасового перебування.
Суб'єкти туристичної діяльності розробляють конкретні заходи щодо забезпечення безпеки туристів
(відвідувачів), екскурсантів, які беруть участь у туристичних подорожах (поїздках), походах, змаганнях,
запобігання травматизму та нещасним випадкам і несуть відповідальність за їх виконання.
Стаття 40. Забезпечення виконання комплексу заходів з безпеки туристів (відвідувачів)
З метою забезпечення безпеки туристів (відвідувачів) суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані здійснювати:
підготовку безпечних умов для перебування туристів, облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій,
місць проведення змагань, забезпечення туристів справним спорядженням та інвентарем;
навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм та нещасних випадків, інструктаж з надання
першої медичної допомоги, а також інформування про джерела небезпеки, які можуть бути зумовлені
характером маршруту та поведінкою самих туристів;
контроль за підготовкою туристів до подорожей, походів, змагань, інших туристичних заходів;
надання оперативної допомоги туристам, що зазнають лиха, транспортування потерпілих;
розробку та реалізацію спеціальних вимог безпеки під час організації та проведення різноманітних форм
туризму.
Стаття 41. Державна спеціальна аварійно-рятувальна служба центрального органу виконавчої влади,
до повноважень якого віднесені питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру
Для запобігання надзвичайним ситуаціям у місцях масового відпочинку та реагування на них і забезпечення
безпеки туристів у гірських і спелеологічних районах діє Державна спеціальна аварійно-рятувальна служба
центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого віднесені питання захисту населення і
територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Суб'єкти туристичної діяльності, які виявили бажання спеціалізуватися на організації туристичних послуг з
використанням активних форм пересування туристів, а також організації масових відпочинків туристів у
гірських та спелеологічних районах, повинні, після отримання відповідної ліцензії, укласти в обов'язковому
порядку угоду (договір) з Державною спеціальною аварійно-рятувальною службою центрального органу
виконавчої влади, до повноважень якого віднесені питання захисту населення і територій від надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру.
Розділ X. КАДРОВЕ І НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТУРИЗМУ
Стаття 42 Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів
Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму разом з Міністерством освіти України формує мережу
навчальних закладів різного рівня для підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для
підприємств туристичної індустрії, бере участь у створенні навчальних планів і програм навчання та
контролює якість навчального процесу.
Професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників туристичної галузі здійснюється навчальними
закладами, що мають ліцензію на право ведення освітньої діяльності в галузі додаткової освіти з видачею
документів встановленого зразка.
Стаття 43. Державний науковий центр розвитку туризму.
Державний науковий центр розвитку туризму створюється з метою наукового забезпечення державної
політики в галузі туризму, прогнозування і визнання перспектив розвитку та шляхів впровадження її в
практику.
Основними функціями наукового центру розвитку туризму є:
  • проведення наукових, економічних, соціальних, маркетингових та інших аналітичних досліджень в
  • інтересах держави і суб'єктів туристичної діяльності;
  • координація науково-дослідних робіт з проблем туризму;
  • розробка проектів національних і реґіональних програм розвитку туризму;
  • інформаційно-рекламна діяльність, створення банку даних туристичної інформації, її комп'ютерна обробка
  • і розповсюдження;
  • проведення експертиз і надання кваліфікованих висновків для забезпечення атестування, сертифікації,
  • ліцензування суб'єктів туристичної діяльності;
  • підготовка планів і програм для навчальних закладів різного рівня, що готують кадри для галузі туризму.
Положення про Державний науковий центр розвитку туризму затверджується Центральним органом
виконавчої влади в галузі туризму.
Розділ XI. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ
Стаття 44. Участь у міжнародних туристичних організаціях
Держава сприяє розширенню та зміцненню міжнародного співробітництва в галузі туризму. Україна бере
участь у діяльності міжнародних туристичних організацій на правах повного чи асоційованого члена або
спостерігача.
Правовою основою міжнародного співробітництва в галузі туризму є міжнародні договори України.
Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші норми, ніж ті, що містяться у
цьому Законі, то застосовуються норми міжнародного договору.
Стаття 45. Міжнародна діяльність Центрального органу виконавчої влади в галузі туризму
Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму представляє і реалізує інтереси України у галузі туризму
у відносинах з іншими країнами на міжвідомчому рівні, а також у міжнародних туристичних організаціях,
укладає у встановленому порядку міжнародні договори з питань туризму.
За погодженням з Кабінетом Міністрів України Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму
відкриває в зарубіжних країнах туристичні представництва, які сприяють розширенню зв'язків і
розповсюдженню об'єктивної інформації про туристичні можливості України, збільшенню потоку іноземних
туристів. Положення про такі представництва затверджуються Центральним органом виконавчої влади в
галузі туризму.
Розділ XII. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
ПРО ТУРИЗМ

Стаття 46. Відповідальність за порушення законодавства України про туризм
Посадові особи та громадяни, винні в порушенні законодавства про туризм, несуть відповідальність згідно з
чинним законодавством України.
Розділ XIII. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.
2. До приведення законодавства у відповідність із Законом України "Про внесення змін та доповнень до
Закону України "Про туризм" закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не
суперечить цьому Закону.
3. Ліцензії на організацію іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійну діяльність, які видані в
установленому порядку до набрання чинності цим Законом, діють протягом шести місяців з дня набрання
чинності цим Законом. Суб'єкти туристичної діяльності можуть безкоштовно отримати ліцензію на
провадження туроператорської чи турагентської діяльності та дозволу на екскурсійну діяльність при умові
виконання вимог цього Закону та Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" на
термін дії ліцензії старого зразку, що не закінчився, в зв'язку з набранням чинності цього Закону.
4. Кабінету Міністрів України у місячний строк після набрання чинності цим Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у
відповідність з цим Законом;
привести свої рішення у відповідність з цим Законом; забезпечити приведення та розроблення
міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у
відповідність з цим Законом;
розробити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом.
5. Внести зміни до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-Ш)
(відомості Верховної Ради України 2000 № 36 ст. 299) пункт 49 ст.9 викласти в такій редакції:
"49) туроператорська та турагентська діяльність"